Місто Мохенджо-Даро, за даними традиційної історії, виникло близько 2600 року до н. е. і було покинуте десь за дев'ятсот років тому. Вважається, що за часів розквіту місто було адміністративним центром цивілізації долини Інду і одним з найрозвиненіших міст Південно-Східної Азії. Імовірно, його мешканці зазнали винищення під час навали аріїв. Проте прихильники альтернативної історії і палеоконтакту зокрема вважають що це місто було винищено внаслідок ядерного вибуху. Також прихильники палеоконтакту доводять що саме інопланетні цивілізації були засновниками та своєрідними кураторами древніх індійців, і саме про них і йде мова у всіх без виключення давньоіндійських текстах. Кому все ж таки вірити - сучасним історикам чи прихильникам палеоконтакту? Питання залишається відкритим, у будь-якому випадку палеоісторія традиційна оперує не набагато більшою кількістю неосновних доказів чим палеоісторія альтернативна, тому тут варто покладатись виключно на віру...
вторник, 8 июля 2014 г.
Мохенджо-Даро - місце палеоконтакту.
Місто Мохенджо-Даро, за даними традиційної історії, виникло близько 2600 року до н. е. і було покинуте десь за дев'ятсот років тому. Вважається, що за часів розквіту місто було адміністративним центром цивілізації долини Інду і одним з найрозвиненіших міст Південно-Східної Азії. Імовірно, його мешканці зазнали винищення під час навали аріїв. Проте прихильники альтернативної історії і палеоконтакту зокрема вважають що це місто було винищено внаслідок ядерного вибуху. Також прихильники палеоконтакту доводять що саме інопланетні цивілізації були засновниками та своєрідними кураторами древніх індійців, і саме про них і йде мова у всіх без виключення давньоіндійських текстах. Кому все ж таки вірити - сучасним історикам чи прихильникам палеоконтакту? Питання залишається відкритим, у будь-якому випадку палеоісторія традиційна оперує не набагато більшою кількістю неосновних доказів чим палеоісторія альтернативна, тому тут варто покладатись виключно на віру...
Подписаться на:
Комментарии к сообщению (Atom)
В 1979 году исследователи англичанин Дэвид Девенпорт и итальянец Этторе Винченти отправили так называемые «черные камни», которыми были усеяны мостовые города Мохенджо-Даро на острове в долине реки Инд, в Римский университет и в лабораторию Национального совета исследований (Италия). И выяснилось: черные камни — не что иное, как осколки глиняной посуды, спекшиеся при температуре около 1 400-1 600 градусов, а потом затвердевшие. Ученые обратили внимание и на тот факт, что центр Мохенджо-Даро сохранился гораздо хуже окраин. Характер разрушений позволил им предположить, что именно на центр города и пришелся эпицентр ядерного взрыва. Потому-то археологам и не удалось найти там останки людей — они просто-напросто испарились.
ОтветитьУдалить