НАСА розпочало тестування технології міжзоряних мандрівок

НАСА розпочало тестування технології HERTS (Heliopause Electrostatic Rapid Transit System), яка, як вважає агентство, революційним чином змінить швидкість освоєння людиною Сонячної системи і дозволить почати міжзоряні подорожі, принаймні здійснювати ці подорожі при допомозі автоматичних роботизованих станцій. Про це повідомляється на офіційній сторінці Нацкосмагенства Штатів.

В основу даної технології поставлено використання електричного вітрила. Оптимістичні оцінки показують, що при його допомозі автоматична міжпланетна станція може досягти геліопаузи Сонячної системи (межі, де сонячний вітер неможливо відрізнити від міжзоряного) за 10 років.
Електричне вітрило складається з алюмінієвих протяжних (довжиною понад 20 кілометрів) і тонких (діаметром близько 1 міліметра) проводів, які пропускають електричний струм. Всього передбачено використовувати близько 10-20 проводів. У точці, де вони зійшлися (центрі вітрила) розмістять основну частину станції - наукове обладнання і системи зв'язку.
Ідея полягає в електростатичному відштовхуванні позитивно заряджених проводів від сонячних протонів, які передають імпульс вітрилу. Протони високих енергій, що випускаються Сонцем на швидкостях 400-750 кілометрів на секунду, повинні зіткнутися з електричним вітрилом і привести його в рух.
Швидкість та прискорення  будуть залежати від ефективної площі вітрила. Передбачається, що розгортання вітрила відбуватиметься в результаті дії відцентрових сил в міру того, як космічний апарат в його центрі буде обертатися зі швидкістю приблизно один оберт в годину. Для подорожі на відстань до однієї астрономічної одиниці (відстань від Сонця до Землі) площа вітрила досягне 600 квадратних кілометрів, до п'яти астрономічних одиниць - близько 1180 квадратних кілометрів

Концепція HERTS заснована на ідеях, які запропонував доктор Пеккі Янхунен з Фінського метеорологічного інституту. Тестуванням технології в даний час займається група доктора Брюса Вігмана з Космічного центру Маршалла в місті Хантсвілл (штат Алабама, США). Дослідження вчених фінансується Інститутом передових досліджень НАСА. Першим апаратом, що використав технологію електричного вітрила, став естонський супутник ESTCube-1, запущений 7 травня 2013 року.

У 2012 році станція Voyager 1 стала першим космічним апаратом, який перетнув геліопаузу і досяг міжзоряного простору. Запущеному в 1977 році пристрою знадобилося майже 35 років, щоб подолати 121 астрономічну одиницю. Метою HERTS є розробка електричного вітрила, яке змогло би здійснити ту ж саму подорож менш ніж за 10 років.
Правда при допомозі цієї технології можна вийти тільки за межі соначної системи, адже увійшовши у межі т.зв. геліопаузи, дія поля буде нівелюватись іншими, що рухаються із інших зоряних систем. Та у будь-якому випадку дана технологія є суттєвим проривом у розвитку космічних технологій.