воскресенье, 3 апреля 2016 г.

Загадки фігурок рептилоїдів дошумерських цивілізацій

Від шумерів прийшла до нас релігійна версія творіння богами людини, яка у дещо зміненому  вигляді фігурує нині в Старому Завіті. Придивившись уважно до стародавніх артефактів Межиріччя, виникає запитання: а які боги творили тих людей?


      Звідки прийшли шумери і хто вони були сьогодні не знає ніхто. Але і до шумерів ці благодатні землі не пустували. Цивілізація, що розташувалася там в дошумерський час, залишила після себе безліч цікавих артефактів, навіть статуетки.
З приводу цих статуеток із  Телль-ель-Убейд вчені і любителі старожитностей досі ведуть запеклі суперечки.

          З каменю і глини


Знахідки статуеток - не рідкість для археологів. Перші антропоморфні фігурки відомі ще з часів палеоліту - це так звані палеолітичні Венери, жіночі фігурки з величезними стегнами і цицьками, яких вчені пов'язують із праматір'ю.Минули тисячоліття, і на зміну «Венерам» прийшли статуї правителів і богів.
 У Месопотамії люди рано перейшли до осілості. З'явилися перші протоміста. З'явилися сакральні комплекси, де здійснювались священнодійства, що мали за мету відвернути від людей напасті і нещастя та випросити в богів  хороший урожай.

Жертовники богам переважно прикрашались  кам'яними статуями цих богів.  З часом земні правителі удостоювалися увічнення, оскільки вони теж зараховувалися до богів (переважно їх зачислали в число т.зв. синів божих) - виконували їх функцію на землі і навіть брали небесні імена. Зазвичай і у богів, і у правителів тіла і обличчя були цілком людськими. Однак не завжди.

           Храм із Телль-ель-Убейда

Телль-ель-Обейд - штучний пагорб поблизу стародавнього міста Ур (місто де Авраам уклав завіт з Яхве). Саме з Ура Яхве відправив Авраама в Хаана (землю скіфів). Цікаво, ким генетично був Авраам?
Першим звернув увагу на цей привабливий пагорб археолог Гаррі Хол, який за волею долі очолив розкопки 1918-1919 років замість раптово захворілого керівника експедиції Леонарда Кінга. Саме йому прийшла в голову ідея провести в Телль-ель-Убейда розвідувальні розкопки.
Майже відразу ж Хол натрапив на руїни храму, що відноситься до III тисячоліття до нашої ери. Храм, навіть зруйнований, виглядав чудово: він був побудований на високому фундаменті у вигляді тераси, що спиралася на надійні стіни з обпаленої цегли; до самого святилища вели багатоступеневі сходи, по обидва боки якоих стояли величезні левові голови з бітуму, покритого міддю, їх очі були інкрустовані червоною яшмою, черепашником і стеатіта, а з ротів висувались червоні язики.
Сходи приводили до входу в храм, прикрашеного барельєфом орла з головою лева, і судячи з символу богині Нинхурсаг, храм був присвячений їй. Однак Холу довершити розпочаті розкопки не вдалося. Слава дослідника Телль-ель-Убейда дісталася не йому, а іншому археологу - Леонарду Вуллі.
Вуллі повинен був, згідно з планом робіт, займатися розкопками Ура. Але він одразу закохався в древній храм в Телль-ель-Убейда. Продовживши роботу Холла, він знайшов біля сходів дерев'яні колони, одні з яких були інкрустовані перламутром, сланцем і яшмою, а інші були обшиті листами міді.
Там же лежали мідні бики, барельєфи з міді, що зображували тельців які відпочивали, інкрустовані глиняні квіти на високих стеблах (деякі навіть збереглися цілими).
Вуллі реконструював зовнішній вигляд храму так: тельці, які  колись стояли на карнизі уздовж храмової стіни, між ними в спеціальні отвори були вставлені глиняні квіти, і складалося враження, що тварини пасуться на лузі; вище цієї сценки один над одним розташовувалися три фризи: на одному тельці лежали на лузі, на іншому зображувалося доїння корів, на третьому - птиці.
Продовживши розкопки, Вуллі знайшов нижче сходів статуї тельців, мабуть, підтримували трон божества, символом якого був баранчик. Але на цих епохальних знахідках храму Вуллі не зупинився. Він тут же почав досліджувати сусідній пагорб меншого розміру. Пагорб, на превелику радість археолога, виявився кладовищем! Саме тут, в могилах, і виявилися статуетки досить дивного вигляду.
Втім, спочатку стародавні могили викликали лише розчарування: всі захоронення були дуже бідними, єдине надбання, яке знайшлося в могилах, - черепки кераміки. Але черепків було так багато і всі вони виявились настільки різними, що Вуллі незабаром вдалося скласти першу для убейдскої культури таблицю давньої кераміки.
Пощастило йому ще й у тому, що, продовживши заглиблюватися в нижні археологічні шари, він натрапив на гончарну майстерню, де виявив навіть древній гончарний круг. Рухаючись униз, в глибини історії, були розкриті і інші поховання, деякі з багатшим вмістом, тобто не тільки з уламками посуду.
Серед знайдених артефактів найбільшу увагу вчених привернули глиняні фігурки, які родичі покійних клали їм у могили. Це були антропоморфні фігурки чоловіків і жінок. Але пропорції тіла і голови цих статуеток викликали справжнє потрясіння.
Всі статуї зображували вельми дивних людей - з надзвичайно широкими плечима, що мали якісь горбкуваті прикраси, які робили плечі ще ширшими, з дуже вузьким тазом і довгими руками і ногами.
Обличчя фігурок і зовсім були нелюдськими: найбільше вони нагадували морди ящірок - очі, посаджені по обидва боки голови, а не на «обличчі», сильно витягнуті і позбавлені волосяного покрову голови, широкі роти, які більше нагадують пащі рептилій.
Голови деяких фігурок вінчали високі конічні шапки. У одних руки були поставлені на поясі, у інших - складені на грудях, деякі жіночі фігурки тримали на руках немовлят того ж нелюдського типу - з витягнутим черепом, очима з боків голови і пащею замість рота.
Втім, самого Вуллі набагато більше цікавила трансформація кераміки в часі і знайдена ним смуга «чистої землі», точніше - мулу, за якою знову слідував культурний шар.
Вуллі був прихильником теорії достовірного походження біблійної легенди про Всесвітній потоп. Зовнішність теракотових статуеток, знайдених експедицією, цікавла його значно менше. Зате наступні покоління ці дивні фігурки не оминули. Любителі непізнаного тут же охрестили їх людьми-ящірками, або рептилоїдами, які нібито і заснували в Месопотамії цивілізацію людей.

          Енкі, спаситель людей

Звідки прийшли ці люди - не ясно. Деякі вважають, що з іншої планети на ім'я Нубіру. Є міфи шумерів про творіння собі рабів-помічників.
Ось невеличкий витяг
"У тексті який дійшов до нас з міфу є лакуни, що не дозволяють зрозуміти, яких ще виродків, крім трьох названих, створили боги. Не зрозуміла причина гніву Нінмах на Енкі, через якого останній був вигнаний в земні глибини, де йому були передані підземні води . Мабуть, відносини між Нінмах і Енкі виходили за рамки дорученої їм справи створення людства і вони були чоловіком і дружиною, прабатьками людства. Якщо це так, то видворення Енкі в його власний світ, здається, пов'язане з необхідністю поєднання подружжя в нижньому світі.
За дні колишні, коли небеса від землі відокремилися, в минулі ночі, коли земля від небес відокремилася, збільшилося небожителів плем'я і від нестачі їжі страждало. Кликали безсмертні праматір Намму, благаючи її вгамувати їх голод. Намму ж Енкі розбудила:
- Прокинься, сину мій! Сон прожени! Визволи богів від мук!
- Я зробив усе, що було в силах моїх, - відповів Енкі, не піднімаючи голови. - Я від трудів втомився. - У братів моїх і сестер на думці лише бенкети і радості.
- Ні! Всього ти не зробив, - заперечила мудра Намму. - Помічників ти не зробив, які взяли б на плечі твої турботи, всі ваші турботи.
- Яких ще помічників? - Здивувався Енкі.
- Людей! - Відповіла Намму. - Нехай вони будуть з виду на братів твоїх схожі, але бессмерття не знають.
- З чого ж я їх зроблю? - Запитав Енкі, спускаючи ноги з ложа.
- З мого тіла, - відповіла Намму. - Цю плоть називають глиною. Від себе я її відділю, насиплю на землю поруч з водою. Ліпити тобі Нінмах допоможе. Вона руки в воді вмочить, шматок моєї плоті ущипне і виліпить ці творіння. Ти ж їм знайдеш застосування.
Ця розмову чули боги, і зібралися вони звідусіль, і сказали володарці Намму:
- Нарешті безсмертні боги будуть жити, турбот не знаючи, як лежебоки. Запроси ж, Нанну, на бенкет нас. Чи не скупишся на ячмінне пиво, яке маєш в запасі.
Так все боги на бенкет зібралися. У судинах з плоті Намму світле пінилося пиво. Боги, честь йому віддаючи, хвалу виголошували господині і тим, хто своєю роботою небожителям дасть прожиток. Енкі і Нинмах поруч сиділи, немов жених і наречена, разом пили і разом хмеліли.
- Я зроблю те, що ти просиш, - Нинмах Енкі сказала. - Але як би дізнатися, добре або погане творіння, і долю йому як призначити?
- Ти ліпи, що душі завгодно. Аби люди були на нас, безсмертних, схожі. А доля їх - моя турбота. "
Місцеві жителі сильно відрізнялися від завойовників - настільки сильно, що вони вважали своїх повелителів богами.
Відлуння історичної правди про древніх богів увійшли в міфологію Месопотамії і прилеглих територій. Згодом люди забули, як виглядали їхні боги-творці. Але ті, хто жив тисячоліття назад, ще прекрасно це пам'ятали. Ось і зображували творців зі справжніми обличчями - з головами, як у рептилій, довгим худим тілом і слаборозвиненою мускулатурою.
За багатьма міфами (і не тільки месопотамским), одні боги зійшли з небес, а інші вийшли з моря. Морські боги жителів Телль-ель-Убейда цілком могли виглядати як рептилії. На жаль, про цих древніх богів нам відомо тільки одне: вони були.
Наприклад, в Шумері з величезною повагою ставилися до доброго божества  Еа (Енкі). Саме він вирішив врятувати людей від насланих на них богом Енлілем потопу.

          Енкі

За його порадою благочестивий Зіусудра (він же Утнапіштім) побудував корабель, на якому врятувалися від стихії члени його сім'ї, а також інші живі істоти. Зображувався цей бог з пташиними чи рептілоідними рисами.



















І не тільки Енкі зображувався не зовсім людиною. І не тільки у шумерів. Досить звернути погляд на сусідній Єгипет де ми знайдемо богів з пташиними головами, богів в котячому вигляді, і головний водний хижак Єгипту - крокодил - теж не обділений увагою!
А в Південно-Східній Азії місцеві народи поклоняються зміям-Нагам і драконам.
Культура семітських народів дуже схожа на цю. У них є свої боги, які теж чимось схожі на цих. Існують легенди про храм богів-рептилоїдів у лівійській пустелі, куди, як говорять деякі з легенд, водили на посвяту самого Олександра Македонського.

  А ось іще цікава інформація на цю тему: Древні статуї рептилоїдів на острові Нуку-Хіва, що в Полінезії, що зображено на фото нижче. 























У міфах багатьох народів є відомості про створення людей богами. Але ці боги у різних народів різні і не завжди вони антропоморфні за своєю структурою.


Джерело:     https://cont.ws/post/235034#com2348485

Комментариев нет:

Отправить комментарий