среда, 13 сентября 2017 г.

На Місяці віднайдено сліди палеоцивілізації

Річард С. Хогланд і Кен Джонсон - колишні співробітники НАСА вирішили відкрити світові невідому раніше інформацію, яку, за їхніми словами, НАСА спеціально приховувала довгі роки від громадськості. Повідомляє new-pressa.com
Вчені провели ряд конференцій на теми дослідження місяця і місій "Аполон, де звучало, що факт виявлення залишків давніх цивілізацій невідомого походження досі залишається таємницею, яку вміло приховують чиновники.


Кришталеві вежі на Місяці

Детально питання архітектурних і техногенних артефактів знайдених на Місяці Річард Хогланд розкрив в своїй книзі, яка носить назву "Темна місія. Секретна історія NАSА ". Окремий розділ книги присвячено артефактам віднайденим за допомогою найсучаснішої техніки. Робота вченого полягала в дослідженні фотознімків, отриманих в результаті американської пілотованої місії «Аполлон», а також автоматичними дослідними апаратами. Спостереження Хогланда є надзвичайно цікавими і захоплюючими. Його увагу привернули дивні геометричні утворення, які розташовані поблизу місячного кратера Укерта. Крім того, в цьому самому кратері знаходиться темний об'єкт в формі трикутника на тлі світлішого кола. Дивним залишається факт, що знімок AS10-32-4810 було вивчено раніше американським уфологом Фредом Стеклінгом, який стверджував, що темні плями є входами в підземні бази інопланетян, але він не помітив геометрично правильних утворень.
                                                 Знімок  AS10-32-4810

На іншому знімку Хогланд виявив іще один цікавий об'єкт. На світлині, зробленій апаратом місії "Lunar Orbiter", він помітив вежу висотою близько півтори милі, що за формою нагадує кеглю. Аномальним і неприродним тут виглядає такий рельєф, порівняо з навколишнім ландшафтом. Об'єкт мав верхівку неправильної форми, розширеної посередині і звуженої знизу.
При допомозі комп'ютерних технологій збільшено зображення, результати якого виявилися досить вражаючими. Незвичайна структура складалася зі складних кристалічних форм, які повторюються і помітні на всіх загадкових об'єктах. Хогланду вдалося збільшити знімки з негативу Lо-III-84 м, завдяки чому було виявлено ​​дивну внутрішню будову. Його складали кубічні або шестикутні основи, які попри пошкодження часом, все ще чітко простежувалися на знімку. Розміри об'єктів сягали метрів сімдесять не менше.

Купол над морем

Цей дивний знімок виглядав не менш захоплюючим - на ньому можна розглянути вершину погано освітленої скляній (чи з склоподібного матеріалу) кубічної вежі, яка навіть крупніша попередньої. Спочатку існувала версія, що цей фрагмент утворився в результаті прольоту над Місяцем комети. Але таку думку було спростовано, оскільки ніяких комет в лютому 1967 року в цьому районі не спостерігалося. Попередні розрахунки показали, що висота скляної вежі становить близько семи миль.
Після обробки спеціальними комп'ютерними програмами на фотографії було помічено іще одну аномалію, яка отримала умовну назву "пожежа в степу". Мова тут іде про матеріал, який багатометровим шаром встелює поверхню Місяця і випромінює червонуватий спектр світла. Дослідження дали можливість припустити, що складається цей покрив з уламків скла, а також іншого незрозумілого матеріалу.
Хогланду було висунуто припущення, що колись на Місяці існувало море, і його повністю покривав величезний скляний купол. На відстані приблизно в сто миль від загадкових скляних веж у 1967 році дослідницький апарат "Сервейор-6" зробив ще один дивовижний знімок. На ньому було зображено щось схоже на бісер.
Даний знімок дає можливість розглянути якісь блискучі ланцюжки, що тягнуться вздовж західного краю горизонту, а також інтенсивне світло над структурою, геометричні обриси якої чітко видно на тлі неба. Хогланд вважає, що таке явище може мати тільки одну причину - взаємодія сонячних променів і величезного скляного купола, який розташований безпосередньо над місячною поверхнею.
Привернув до себе увагу також знімок, зроблений у 1969 році "Аполлоном-10". На світлині АS 10-32-4822 добре видно ділянку поверхні Місяця, яка розташована на північний захід від кратера Укерта. На світлині простежуються чіткі геометричні обриси.
Дивлячись на них, створюється враження, що це місто яке було піддане бомбардуванню. Є припущення, що кратери не є результатом падіння метеоритів, а наслідком впливу ядерною зброєю. Незалежні експерти зійшлися на думці, що з точки зору геології "місто" це досить молоде в геологічних вимірах, і "місячному Лос-Анджелесу" як уже встигли охрестити його дослідники, ймовірно, лише пару сотень мільйонів років.
На наступній світлині можна оглянути іще один незрозумілий об'єкт - це велика споруда, яка  дуже схожа на замок Нойшванштайн в Баварії. Але суттєва відмінність двох замків полягає в розмірі - висота місячного Нойшванштайна досягає одинадцяти миль. Після вивчення цього знімка Хогланд зробив несподіваний висновок, що в повітрі замок тримається за допомогою дроту, а сам він ніби "завис" над поверхнею Місяця.
                                                          Знімок AS 10-32-4822

Але існує також багато інших теорій, які пояснюють враження того, що замок ширяє в повітрі. Споруда могла бути встановленою на темномній основі, яку неможливо побачити на знімку, або на надзвичайно плоскій дзеркальній поверхні.

Хто побудував місячні споруди?

На питання хто і коли створив ці дивні будівлі Річард Хогланд в одному зі своїх інтерв'ю відповів наступним чином: він припустив, що місія «Аполлон» виявила докази існування колись на Місяці людської цивілізації. Хогланд сказав, що НАСА має інформацію про те, що був час, коли вся Сонячна система була населена людьми. Оприлюднити вдалося лише незначну частину цих шокуючих фактів. Незалежні експерти датують можливість існування такої цивілізації сотнями мільйонів років.
Цю версію могли б підтвердити такі знахідки як відбитки людських ніг, виявлені в геологічних шарах, які відповідають кембрійському періоду. Але й не виключено, що всі ці знахідки на Місяці мають позаземне походження. У будь-якому випадку, доки НАСА будуть заанґажовані в конспіративні ігри і не надаватимуть усіх доказів та провокативних світлин, ми так і не дізнаємося що там, де і коли...